Виховна робота

УРОК МУЖНОСТІ

 НА ТЕМУ:

 

«Козацькому роду – нема переводу»

 

Тема: «Козацькому роду – нема переводу»

Мета: Підвищити рівень військово-патріотичного виховання учнів; розширити кругозір дітей про період козаччини, дати елементарні знання про умови життя козаків, формувати патріотичну свідомість, вчити зразкам служіння Батьківщині, народові виховувати у дітей любов і повагу до історичних героїв рідного краю, бажання стати спадкоємцями козаків.  

Хід уроку

Вчитель:Славна добрими і героїчними традиціями Українська земля.

Її сини – запорозькі козаки – навіки увійшли до скарбниці пам'яті українського народу. Ми, її нащадки, маємо свято шанувати і примножувати козацьку славу. 14 жовтня відзначається свято Покрови  Пресвятої Богородиці. Це свято було найбільшим святом для козаків. Цього дня у них відбувалися вибори нового отамана. Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву  -Козацька Покрова. З недавніх пір свято Покрови в Україні відзначається ще й як день українського козацтва.

(Звучить "Козацький марш")

1-й хлопчик:

 Ми – маленькі козачата,

Станем справжніми людьми,

Ми співаєм рідну пісню,

Україну любим ми.

Україна – наша мати,

І про неї вільний спів.

Ми – веселі козачата,

Ми – нащадки козаків!

2-й хлопчик:

Ми шануєм рідне слово,

в ньому вірність і краса.

Ми – маленькі козачата

наша пісня не згаса!

Хай злітає рідна пісня,

наче чайка, в небеса.

В ній – ясна душа народу,

в ній – надія і краса.

(О. Яворська)

Вчитель: Козацьке військо впродовж віків було армією, яка протистояла чужинцям, боронила свою землю і український народ від завойовників. Запорізька Січ уславилася іменами Дмитра Вишневецького, Богдана Хмельницького, Петра Сагайдачного, Івана Мазепи, Івана Сірка, Петра Дорошенко, Петра Калнишевського… Всі вони були сміливими, дисциплінованими, витривалими, гордими людьми.

1 дівчинка:

 Воювали козаченьки

З ляхами лихими,

Повернулися до неньки,

Рідної Вкраїни!

Воювали, і не мали

Часу відпочити,

Щоб жили і процвітали

Правнуки і діти!

2 дівчинка

Всіх ворогів вони долали,

Всі землі наші зберегли,

Завжди від лиха захищали

І гордо прапор наш несли!

Сини Твоєї Батьківщини,

В них сила духу непоборна!

Козацтво – слава України,

Це гордість наша всенародна!

Вчитель: Наш народ завжди пам’ятатиме цю героїчну сторінку української історії, а хлопці наслідуватимуть козаків.  Готуючись до сьогоднішнього свята, ми дізналися про життя козаків, багато чого навчилися.

3 дівчинка: Вважають, що слово "козак" походить від слова "коза". Козаки були спритні, як кози, вдягалися в козячі кожухи,говорили гучним голосом.

3-й хлопчик: Кажуть, що слово "козак" пішло від слова "коса". Люди, які йшли у бій з татарами, були озброєні косами, серпами.

Вчитель: Які риси характеру були притаманні козакам?

4 дівчинка: Козакам були властиві добродушність,безкорисливість, щедрість, схильність до щирої дружби. Особливо цінували вони особисту свободу.

Хоробрість – риса запорожця.

Характер в нього волелюбний.

Хай і в дівчаток, і у хлопців

Таким він буде!

Вчитель: Напевно, вам буде цікаво знати, де жили запорозькі козаки.

Столицею козаків, місцем, куди вони зверталися своїм серцем і помислами, була Запорізька Січ. Знаходилася вона на о. Хортиця на Дніпрі. Давно це було. Споконвіку жив український народ на своїй рідній землі: сіяв хліб, будував міста, боронив Україну від ворогів. Називалась тоді наша держава Київська Русь. Були в нашій державі багаті і бідні люди. Бідні селяни працювали на панів, і все, що заробляли, змушені були віддавати панові. Багато людей залишали свої хати і тікали від пана аж за Дніпро, за пороги (звідки і назва пішла – Запоріжжя).

А ще не давали жити українцям татари. Вони грабували міста і села, вбивали старих людей і малих дітей, молодих людей забирали в неволю. Все це змушувало тікати з рідних місць на південь у вільні степи, які у народі називали Диким полем. Тут не було ані селищ, ані міст, ані якоїсь влади – лише безлюдний неозорий степ з буйними травами. Тільки де-не-де можна було натрапити на острівці лісів. Саме тут втікачі і знаходили собі притулок. Мандруючи по степах, самотня людина ризикувала загинути від голоду або стати жертвою хижаків. Та найнебезпечнішою була зустріч з татарами. Отак, тікаючи від одного ворога, людина ризикувала потрапити до рук іншого. Щоб вижити в таких умовах, втікачі змушені були озброюватися і гуртуватися у самоврядні громади. Їх зброєю були списи, луки, сокири та шаблі. Вільні люди влаштовували тимчасове житло, вели спільне господарство: збирали мед диких бджіл, вичиняли шкури, в'ялили м'ясо та рибу.На початку зими втікачі крадькома поверталися до своїх домівок. А потім знов поверталися на Січ. У степах козакам не раз доводилося вступати в бій з татарами. Багато козаків гинуло. Але й козацькі ватаги побивали татар, відбирали худобу та зброю. Здобич ділили між собою. Жили козаки на Запорізькій Січі в куренях.

4-й хлопчик :

 За шляхами, за дорогами,

За Дніпровськими порогами,

За лісами, за високими

Ніші прадіди жили.

Мали Січ козацьку сильну,

Цінували волю вільну,

Й Україну свою рідну

Як зіницю берегли.

5 хлопчик:  

 Байда-Дмитро Вишневецький

Хортицьку Січ заснував.

Сили збирав він для герців,

Кликав хоробрих до лав.

Хортиця – серце козацьке,

Це є колиска Січі.

Тут промовляли багацько

Стріли, пищалі й мечі.

Вчитель: Січ була оточена ровом і десятиметровим валом, на якому стояв дерев'яний частокіл. Фортеця була дуже укріплена. Всередині фортеці майдан із церквою. Навколо майдану стояли великі довгі хати-курені. Частина козаків жила за межами Січі. Вони приходили на Січ, коли лунав клич до військового походу.Серед козаків панувала сувора дисципліна.  Порушників жорстоко карали. На Січі козаки займалися веденням господарства, військовою підготовкою. Козаки були неабиякі мисливці.

Вчитель: Козаки зналися і на морській справи. Козацька фльота, бо саме так вона звалася, з'явилась десь XVI ст. Кораблі називались чайками. Це судно, завдовжки 20 метрів та 3-4 метри завширшки, вміщало 20-30 гребців і 50-60 козаків, 5-6 гармат.

Справжнім козаком вважався той, хто не тільки через пороги плавав, а й був у морських походах. Козацькі чайки не тонули навіть з пробоїнами, тому що човен був обв’язаний валиком, сплетеним з очерету.

6 хлопчик:

Сива хвиля котиться,

білопінно гра.

Славний острів Хортиця

посеред Дніпра.

Козаченьки радяться,

аж гуде весь стан:

- За розбій поплатися

лютий звір султан!

5 дівчинка:

 Полетіли зграйкою

човники легкі,

Їх назвали чайками

мужні козаки

Вчитель: У запорожців були ватажки гетьмани, кошові

отамани, яких обирали на козацькій раді. Під Новий рік кожен козак намагався прийти на Січ, щоб бути присутнім на виборах нової козацької старшини, так і на всіх новорічних святах. У такі дні Січ нагадувала ярмарок, ніж військову столицю. Рада збиралася на майдані на звук січових литавр. А далі починались справжні запорізькі вибори. Козаки вигукували імена кандидатів. Обирали того, на чийому боці була більшість голосів.За давнім звичаєм козаки проявляли свою згоду, кидаючи вгору шапки.

6 дівчинка:

Рада козацька вирішувала все:

Разом гетьманів на ній вибирали,

Разом, відвагу, порядність – ось це

Радо орли – козаки шанували.

Вчитель: Хтось із уславлених козаків вручав новообраному отаману три речі. Перша – булава, як символ влади.

Булава – це влади знак,

Що втрима в руках не всяк.

До тієї булави

Треба, друже, голови!

В кошового булава

Рік всього в руках була.

А тоді на Раді він

Звіт тримав з усіх сторін:

Як багато зробив справ,

Слави чим Січі додав.

Друга річ - невеличка шкіряна торбинка з грудочкою землі.Це робилося на знак того, щоб отаман пам’ятав про святість своєї Батьківщини.

Третя річ, яку отримував ватажок, була цеглина, яку використовують при будівництві хати, щоб захистити родину, яка в тій хаті мешкає. Так отаман повинен був захищати і підтримувати кіш у належному стані.

Сміливі й волелюбні козаки стали гордістю України . Більшість їхнього часу минала в походах і боях. Тому воєнне мистецтво козаків завжди було на високому рівні. Окрім блискучої виучки, їхніми постійними супутниками на ратних дорогах були дотепні вигадки. Скажімо, вони вміли перебувати по кілька годин під водою, дихаючи через очеретини. На березі річки міг стояти ворожий табір, а в річці сиділи, чекаючи темряви, козаки. Наступала ніч, вони виходили з води й кидалися на ворога...

Багато уваги віддавали козаки сторожовим службам. На високому кургані в степу стояли на чатах, пильно вдивляючись удалину, молоді зіркоокі вартові. Забачивши десь ворога, вони швидко запалювали в котлі смолу. Стовп  чорного диму здіймався до неба. Помітивши його, запалювала смолу сторожа з іншого кургану. І коли в українських степах з’являлася орда, чорні димові стовпи застеляли увесь простір, аж до самих дніпрових порогів. Важко було заскочити козаків зненацька.

За лічені хвилини вміли вони зробити неприступну фортецю зі свого табору. Місце, де вони зупинялися, оточували возами й міцно зв’язували їх між собою. Далі викопувався глибокий рів і насипався вал. Ворожа кіннота вже не могла ніяким способом увірватися в табір. Ховаючись за прикриттям, козаки вели прицільний вогонь по нападниках. Відомо багато випадків, коли вони тижнями висиджували у цих своєрідних фортецях і ворог не міг нічого з ними вдіяти.

7-й хлопчик :

В сиву-сиву давнину
Козаки йшли на війну,
Бо на рідну Україну
Сунулися без упину
Ляхи, турки та татари,
Москалі та яничари.
Щоб палить сади і хати,
Щоб людей в неволю гнати.

7-а дівчинка
Козаки скликають раду :
- Треба битись без пощади !
Вірні коні рвуться в битву,
Крешуть іскри з-під копита.
За чарівний спів дівочий,
За спокійні дні та ночі –
Шаблі весело дзвенять,
Вражі голови летять.

8-й хлопчик
І на морі, і в степах
Наганяли вони страх,
Бо найкращі вояки –
Запорозькі козаки !

8-а дівчинка
І не буде переводу
Українському народу
Доки із глибин сторіч
Долина козацький клич.

Вчитель: Підсумовуючи наше заняття хочу ще раз підкреслити ,що ніщо не цінується у житті, як воля і свобода; що сила українського народу в єдності, любові і відданості Батьківщині.   Ви нащадки славних лицарів, маєте знати знати свою історію. Юнаки повинні готуватися за прикладом козаків до служби в армії. І хоча наша держава мирна, але всі ви зобов'язані вміти в разі потреби захищати свою землю, як це робили козаки.

Пам'ятайте:

У всьому світі кожен зна

Є Батьківщина лиш одна,

Це наша славна Україна.

Не забувай Шевченка спів

Про горду славу козаків,

Не забувай, що ти — дитина

Землі, що зветься Україна!

Про Україну, рідний край

Ти завжди пам'ятай.

Звучить пісня «Ми – нащадки козаків»

Список використаної літератури

1.  Виховуємо громадянина України: Сценарій виховних заходів з історії та правознавства / Уклад. М.Т. Залипецький, В.І. Уруський. – Тернопіль:Астон, 2002. – 192 с.

2. Гутник І. Козацька педагогіка як складова системи національного

виховання молоді // Початкова школа. – 2003. - № 10. – С. 47-49.

3. Мелиш Т.В. Козацькому роду нема переводу: План-конспект виховного заняття. 4 клас // Розкажіть онуку. – 2006. - № 1-2. – С. 11-14.

5. Федоренко Д., Курочка О. Свято козацького роду: Урок-ранок з

народознавства у 3 класі // Початкова школа. – 2002. - № 9. – С. 55-58.

6. Яцюк Т.І. Тієї слави козацької повік не забудем: Урок позакласного

читання 4 клас // Розкажіть онуку. – 2001. - № 43-44. – С. 2